Парламентські слухання на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікаційного кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи подолання"

1 червня 2016 року.  У Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: “Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи подолання”. (З матеріалами слухань можна ознайомитись на сайті Верховної Ради України).
         На слуханнях виступили: Президент ВАПП Головінов В.П.; член Президії ВАПП, Голова Львівської обласної асоціації Саврук О.К.; член Президії ВАПП, Голова Дніпропетровської обласної асоціації В.М.Василиненко.
         Подаємо для ознайомлення тексти виступів.

 

ВИСТУП ПРЕЗИДЕНТА ВАПП ГОЛОВІНОВА В.П.

Шановне високоповажне товариство!

         Ми вдячні Міністерству освіти і науки України та Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти за правильні слова у їх доповідях.
         Але будемо ще більше вдячні за конкретні результативні рішення.
Зважаючи на обмежений час та враховуючи те, що вже багато було сказано попередніми доповідачами та виступаючими, дозвольте зупинитись на деяких, на наш погляд, важливих позиціях у прив’язці до проекту Рекомендацій.
Якщо подивитись на обсяг основних нормативно-правових актів центральних органів влади, які були прийняті за роки незалежності України з метою врегулювання функціонування системи підготовки кваліфікованих робітників, зокрема в системі професійно-технічної освіти, то він вражаючий.
Станом на квітень місяць 2016 року їх налічувалось 579, серед яких, крім 9 законів, налічується 16 указів Президента та 55 актів Кабінету Міністрів України.
 Це лише основні, на наш погляд, законодавчі та підзаконні акти, які напряму або опосередковано пов’язані з роботою навчальних закладів та установ системи професійно-технічної освіти.
Зрозуміло, що кількість ще не означає якість. Але у будь якому разі це свідчить хоча б про намагання центральної влади постійно займатися формуванням і реалізацією державної політики у сфері професійно-технічної освіти.
Нажаль, починаючи з 2015 року, позиція центральної влади різко змінилась.
Можливо, тому, що за роки незалежності втомилася від “непосильної праці” на благо профтехосвіти та економіки держави, як казав відомий персонаж – “караул устал”. 
 І без будь-якого аналізу, без вивчення ситуації, без розрахунків та пояснень, без врахування негативних наслідків центральна влада просто скинула з себе цей, на її думку, тягар та перекинула його на місцеві органи влади, прийнявши сумнозвісні минулорічні грудневі закони.
 І настали для профтехосвіти часи “руїни”.
Намагання виправити помилки були, але вони до цього часу не увінчалися успіхом.
Попри численні обіцянки і заяви упродовж останніх двох з половиною місяців народні депутати повторно так і не розглянули та не подолали вето Президента на раніше прийняті закони “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування професійно-технічної освіти” та “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” щодо фінансування професійно-технічної освіти”, хоча за Регламентом мали б їх розглянути позачергово не пізніше ніж у 30-денний строк після повернення Президентом.
 Не прийняли також закон щодо призупинення передачі майна професійно-технічних навчальних закладів з державної у комунальну власність.
Кабінет Міністрів України до цього часу не вирішив проблему додаткового фінансування ПТНЗ у поточному році. На це потрібно ще 1,2 млрд. грн.
Ми закликаємо вас, шановні парламентарі та урядовці. Зробіть, нарешті, те, що ви мали б давно зробити і по-совісті, і за посадами. Досить вже обіцянок і слів.
Проект Рекомендацій, з яким ми мали можливість попередньо ознайомитись, зберігає тенденції щодо розуміння профтехосвіти як регіонального компоненту, а не як складової, що забезпечує відродження економіки держави та її національної безпеки і якою має опікуватись перш за все центральна влада.
По великому рахунку у проекті Рекомендацій йдеться не стільки про якісні, глибинні реформи, не про створення нової, єдиної моделі системи професійної освіти, яку ще донедавна підтримували і Комітет з питань науки і освіти, і Міністерство освіти і науки, і Національна академія педагогічних наук України, скільки про створення окремої ланки освіти на базі ВНЗ I-II рівнів акредитації, збереженні за цією ланкою фінансування з державного бюджету та системи державного замовлення на підготовку кадрів,  з одночасним дистанціюванням центральної влади від нинішньої системи професійно-технічної освіти. 
         Ідея створення двох окремих законів в системі професійної освіти має право на існування. 
Але якщо прагнути до якості законодавчого забезпечення професійної освіти, то за всіма канонами, перш за все юридичними, треба уникати невиправданого подрібнення правового поля, натомість рухатись треба у напрямі його уніфікації.
         Впевнені, що обидві ланки освіти, і професійно-технічну і ВНЗ I-II рівнів акредитації, без будь-яких проблем можна детально прописати у єдиному законі про професійну освіту з урахуванням особливостей кожної ланки і збереженням позитивних напрацювань за всю історію їх існування, у тому числі і навчальних закладів нового типу, не допускаючи при цьому порушення статті 22 Конституції України щодо звуження вже існуючих прав і свобод у новому законодавстві.
         Більше того, необхідно рухатись далі і розпочинати роботу над кодифікацією усього освітнього законодавства.
 Ідея створення Освітнього Кодексу не нова. Її реалізація потребуватиме великої інтелектуальної праці і часу. Вважаємо, що  питання започаткування роботи над Освітнім Кодексом має бути відображене у проекті Рекомендацій.
         На завершення хотілось би сказати декілька слів про державне замовлення на підготовку кадрів.
         У констатуючий частині проекту Рекомендацій наголошується на ключовій проблемі у державі – на невиправданій диспропорції у структурі підготовки фахівців з вищою освітою і кваліфікованих робітників. 
         На цьому наголошував у своєму виступі і Президент національної академії педагогічних наук України Кремень В.Г.
Про це 18 травня поточного року йшла мова також і на засіданні Комітету з питань науки і освіти, на якому представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі та освіти і науки констатували, що проблема дійсно є.
З розрахунку на 10 тисяч населення на 1 учня в системі професійно-технічної освіти припадає   6 студентів в системі вищої освіти. Хоча ні рівень технологій в економіці, ні ринок праці таких пропорцій не вимагає.
 Навпаки, ринок праці на 70 відсотків потребує саме кваліфікованих робітників.
 Крім того, на засіданні Комітету наголошувалось на тому, що лише 30 відсотків випускників вищих навчальних закладів працевлаштовуються за отриманим фахом.
         Представники Мінекономіки, констатуючи проблему диспропорції у підготовці кадрів, нічого не пропонують для її вирішення, продовжують іти хибним шляхом “від досягнутого” і без будь-якого аналізу ефективності використання коштів державного бюджету на ці потреби пропонують уряду затвердити обсяги підготовки фахівців в системі вищої освіти фактично на рівні минулого року.
При цьому, всупереч чинному законодавству, державне замовлення на підготовку кадрів у поточному році в закладах професійно-технічної освіти взагалі не передбачається, за виключенням навчальних центрів при установах виконання покарань.
 Вже червень місяць, а у переважній більшості навчальних закладів і місцевих органів влади до цього часу остаточно не визначились з так званим регіональним замовленням і фінансуванням навчання учнів, яки приїхали з іншого регіону. Є реальна загроза зриву початку у ПТНЗ нового навчального року. Ситуацію треба негайно виправляти.
          За таким не державницьким підходом проблема буде лише поглиблюватись, а економіка держави і надалі буде занепадати внаслідок дефіциту кваліфікованих робітників.
         У зв’язку з цим вважаємо за необхідне включити до проекту Рекомендацій пункт з дорученням уряду детально і неупереджено проаналізувати ефективність використання коштів державного бюджету на підготовку кадрів в усіх ланках вищої та професійно-технічної освіти та запропонувати адекватні зміни у порядку формування та визначення обсягів державного замовлення з урахуванням потреб економіки та ринку праці.
               Дякую за увагу! 

 

ВИСТУП ЧЛЕНА ПРЕЗИДІЇ ВАПП, ГОЛОВИ ЛЬВІВСЬКОЇ
ОБЛАСНОЇ АСОЦІАЦІЇ САВРУКА О.К.

Шановна  Оксано Іванівно!
Шановна Ліліє Михайлівно!

Я представляю професійно-технічну освіту Львівщини – ту, яка нараховує сьогодні понад 27000 учнів, більш як 5,5 тисяч  працівників і де навчаються 705 сиріт, 113 учнів з особливими освітніми потребами; ті педагогічні колективи, які підготували переможців та призерів всіх Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності  серед учнів ПТНЗ та забезпечують кваліфікованими робітниками ринок праці Західного регіону країни..
         Запевняю, що педагогічні працівники  професійно-технічної освіти Львівщини одностайно підтримують ідеї реформування системи підготовки фахівців,  про те зроблені владою кроки в цьому напрямку вважають неконструктивними а подекуди й руйнівними.
Вважаю, що деструктив розпочався ще 2 роки тому,  коли у владних колах обговорювалися питання    вилучення загальноосвітньої підготовки з системи ПТО,  припинення виплат  надбавок за престижність,  класне керівництво, перевірку зошитів. На щастя, активні протестні дії освітян,  їх профспілкових та громадських організації  стали на заваді прийняттю незаконних рішень
Понад два роки тривало обговорення проектів нових Законів  України   «Про освіту»  та «Про професійну освіту»,  і ми сподівались, що ці закони сприятимуть реформуванню  нашої галузі.  І справді, 23 листопада 2015 року Комітет з питань науки і освіти підтримав і запропонував Верховні Раді України розглянути у  першому читанні і прийняти за основу проект Закону «Про професійну освіту».
         25 грудня 2015 року у 4 годині ранку  Ви голосуєте за Закон України «Про державний бюджет України на 2016 р.»,  в якому 27 стаття  передбачає з 1 січня  2016 року передачу видатків на підготовку робітничих кадрів у ПТО на фінансування з місцевих бюджетів. Хіба Ви не розуміли тоді, що  в умовах стагнації більшості галузей економіки країни, коли малий і середній бізнес стоять на межі виживання, а соціальна активність роботодавців є низькою, місцева влада прогнозовано буде намагатися  зменшити дефіцит бюджету за рахунок скорочення видатків, у тому числі і на фінансування професійно-технічної освіти. Таке рішення  стало сюрпризом не тільки для освітян,  а й для мерів міст,  які планували кошти, отримані від реалізації Закону України «Про децентралізацію», спрямувати на ремонт доріг, осучаснення ЖКГ тощо.
         Що ми маємо сьогодні на Львівщині?
         Навчальні заклади, які знаходяться у м. Львові профінансовані на поточний рік у повному обсязі: вчасно виплачується зарплата, стипендія, проплачуються харчування сиріт, комунальні платежі,  поточні ремонти. Проте в області  ситуація з фінансуванням ПТНЗ значно гірша: 9 навчальних закладів отримали кошторис тільки на 4 місяці, 8 навчальних закладів - на 8 місяців. Катастрофічною слід визнати  ситуацію з фінансуванням ПТНЗ  у містах Стрий та Дрогобич: на сьогоднішній день на 60 % профінансована зарплата за квітень, стипендія виплачена тільки за березень, відсутні кошти на харчування дітей-сиріт. Замисліться: у ХХІ столітті в центрі Європи діти-сироти  харчуються  продуктами, які їм з дому приносять працівники та учні навчальних закладів!  Також у цих закладах з березня не проплачуються комунальні послуги, а  коштів на зарплату за травень і подальші місяці немає І в цей же ж час Міністерство фінансів і Міністерство освіти  звітують, що фінансування цих закладів збільшилось на десятки відсотків! Доводжу   до Вашого відома, що працівники  недофінансованих владою ПТНЗ готуються до масових акцій протесту! Виникає питання : чому Уряд не прописав, як дотаційні кошти  мають розподілятися між навчальними закладами .
         Шановні депутати, а чи знаєте Ви, до яких наслідків призвели внесені Вами зміни до низки Законів України, що набули чинності з 1 січня цього року?!?  Відмінено безкоштовне харчування для учнів, які навчаються в системі ПТО. Але ж більшість з них  походить з низькостатусних сімей, в яких батьки з різних причин неспроможні забезпечити дітей матеріально. Стипендія  ж учня ПТНЗ складає лише 311 грн. на місяць. Скажіть, чи вистачить цих грошей на платний обід в їдальні?  Чому  студент коледжу - ровесник нашого учня  - отримує 570 гривень, при цьому навчальний день учнів ПТНЗ триває  до 8 академічних годин, а навчальні програми професійної підготовки  передбачають не тільки інтелектуальне, а й фізичне навантаження.
         Сьогодні не розглядається і  питання фінансування процесу модернізації матеріально-технічної бази навчальних закладів, але саме цей процес є важливою складовою підвищення якості кваліфікованих робітників.
 Посприяти вирішенню перерахованих проблем міг би моніторинг результатів децентралізації, що передбачався у березні ст..27 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік». Проте вже 1 червня,  а  ні результатів нововведень, ні коригування дій влади немає.
         Ще одне питання потребує швидкого вирішення. Під загрозою опинилася вступна кампанія в системі ПТО.. Постанову Кабінету Міністрів від 2013 року «Про державне замовлення фахівців та робітничих кадрів» не відмінено. У 2014-2015 роках діяли державні контракти на підготовку фахівців. Сьогодні нібито має діяти Закон України «Про державний бюджет України на 2016 р.»,  у якому є посилання на Закон «Про місцеве самоврядування», згідно якого місцева влада робить замовлення на фахівців відповідно до потреб регіону. Проте в згаданому  Законі    « Про місцеве самоврядування» механізми змін в діяльності ПТНЗ не прописані! Що має робити навчальний заклад в умовах, коли один Закон  ВЖЕ, а інший ЩЕ не працює!  Чому до цього часу чиновники  МОіН  не розробили рекомендацій, вказівок, роз’яснень щодо державного                     ( регіонального ) замовлення на підготовку фахівців . А в цей час вже понад 100 випускників шкіл Львівщини зголосилися навчатись у закладі, який я маю честь очолювати.    
         Влада повинна розплющити очі: сьогодні рекрутери з сусідньої Польщі активно проводять в прикордонних (Городоцькому, Жовківському, Мостиському, Золочівському)  районах профорієнтаційну роботу і набирають  випускників українських шкіл  у свої  навчальні професійні заклади, пропонуючи їм безоплатне навчання, харчування, проживання і гарантоване працевлаштування з Європейським рівнем оплати. 
Також існує ще одна суперечність в організації роботи в системі ПТО:  училища фінансується  з бюджетів районних державних адміністрації, міських рад, а підпорядковується – департаментам освіти обласних державних адміністрації. Це призводить до юридичних колізії та бюрократичних перешкод. На теперішній час  немає єдиної установи, яка узгоджувала, регулювала би процес підготовки робітничих кадрів, координуючи дії установ різного роду підпорядкування.
         Ми, працівники професійно-технічної освіти, уважно ознайомились з  проектом Закону «Про освіту» в редакції Комітету з питань науки і освіти (реєстр № 3491-д від 04.04.2016  року)  і побачили, що він відрізняється від попередньої редакцій Закону, підготовленої Кабінетом Міністрів, в частині норм щодо професійної освіти. Фактично Комітет з питань науки і освіти відмовився від моделі, яку запропонував і підтримав на своєму засідання 16 березня 2016 року, а також від свого рішення від 23 листопада 2015 року, яким підтримав і запропонував Верховній Раді України розглянути у першому читанні і прийняти за основу проект Закону про професійну освіту, реєстр. №3231 від 11.11.2015р. Нова позиція Комітету  нівелює попереднє багаторічні узгодження напрацювання науковців, управлінців, практиків-педагогів щодо реформування ПТО шляхом створення нової єдиної системи професійної освіти та руйнує концепцію урядового проекту закону про ПТО.  Суттєво звужуються функції, закріплені за системою чинним Законом «Про професійно-технічну освіту», зокрема що стосується ПТНЗ 3 атестаційного рівня (вищих професійних училищ), які здійснюють підготовку за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст».   Сьогодні, на жаль, виключно наші випускники - молодші спеціалісти - є джерелом поповнення педагогічних колективів  фаховими, компетентними майстрами виробничого навчання.
 Шановні депутати, колеги! однією з умов економічного зростання країни є підготовка робітничих кадрів з високим рівнем професійної компетентності сучасна система ПТО потребує випереджувального підходу постійного оновлення змісту освіти, модернізації навчально-виробничої бази    
Отже, вважаємо, що слід:

  1. Якнайшвидше прийняти  конструктивні, узгоджені між собою  Закони України «Про освіту», єдиний закон  «Про професійну освіту», а також оновити підзаконні нормативні акти, що сприятиме реформуванню професійної освіти та виключить існуючі суперечності, унеможливить юридичні колізії.
  2. Провести моніторинг результатів децентралізації фінансового забезпечення   системи ПТО,  передбачити механізми фінансування всіх діючих ПТНЗ у повному обсязі, призупинити  передачу навчальних закладів професійної освіти в комунальну власність до прийняття закону « Про професійну освіту».
  3. Визначити у законодавчому полі механізм так званого регіонального замовлення. 
  4. Передбачити у нормативно-правовій базі створення кардинально нових за суттю органів управління професійною освітою на місцях, які би діяли в інтересах як ПТНЗ, так і соціальних партнерів, акумулювали та розподіляли багатоканальне фінансування процесу підготовки кваліфікованих робітників у регіоні. Важливо не тільки оптимізувати зміст професійного навчання, врахувати потреби регіонального ринку праці, а й виключити зрівнялівку у фінансуванні закладів професійної освіти, оскільки навчання різним професіям вимагає неоднакові витрати (перукар-машиніст кранів автомобільних).
  5. Узаконити через сприйняття закону « Про професійну освіту» закладам третього атестаційного рівня право здійснювати   підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст”.

Ми закликаємо до зважених, зрозумілих, послідовних, конструктивних дій у питанні реформування ПТО і сподіваємось, що модель реформування профтехосвіти, яку підтримали тисячі освітян,  знайде відображення у сьогоднішніх парламентських слуханнях.
Дякую за увагу.

 

ВИСТУП ЧЛЕНА ПРЕЗИДІЇ ВАПП, ГОЛОВИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ
ОБЛАСНОЇ АСОЦІАЦІЇ ВАСИЛИНЕНКА В.М.

Шановні учасники слухань!

Хочу подякувати тим, хто ініціював обговорення питання формування трудового робітничого потенціалу на парламентських слуханнях.
Адже процеси, які проходять в державі з системою навчання робітничих кадрів, здається, не є зрозумілими не лише громадськості, а й тим, хто їх здійснює.
Безумовно, змінювати треба багато чого, адже профтехосвіта не задовольняє головного її користувача – роботодавця. В першу чергу рівнем кваліфікації випускника.
Про причини говоримо вже довго й багато.
А справа не лише в обмеженості фінансових ресурсів.
Державна система професійно-технічної освіти  обтяжена функціями.
Нова, альтернативна система – це ПТНЗ I атестаційного рівня, не має достатнього супроводу та має багато бюрократичних перешкод.
Роботі з підготовки і прийняття нового Закону України «Про професійну освіту» надали у 2015 році наукове обґрунтування з урахуванням  напрямів Євроінтеграції та багатьох міжнародних проектів.
Залишилось декілька узгоджень. Практично було знайдено порозуміння усіх сторін – освітян, роботодавців, профспілок.
Поява нової стратегії прийняття двох законів, двох підсистем (чи сфер) абсолютно не зрозумілою є не тільки для тих хто має відношення до системи підготовки кадрів, а й для громадян в цілому.

  • Які обґрунтування такому підходу? Яка доцільність? Яка оцінка науки, роботодавців? Не ясно!

Є побоювання, що такий підхід породить ті ж проблеми, які спіткали прийняття Закону України «Про вищу освіту».
Думається треба:

  • Чітко розвести функції базової та вищої професійної освіти.
  • Для того, щоб провести зміни відповідно до поняття реформ, треба спочатку напрацювати алгоритм дії закладу професійної освіти.
  • Сформувати ресурси, які спроможні проводити зміни в регіонах, особливо в органах самоуправління.

В більшості міст керівники не знають заради чого все це робиться.
А повинна бути реформа заради задоволення:
– потреб роботодавця;
– потреб населення.
І ще про одне не слід забувати: система формування робітничого потенціалу –  це не лише державні заклади, яких є майже вісімсот. Є ще така ж кількість суб’єктів інших форм власності і підпорядкування.
На сьогодні вони залишаються без руля та вітрил. А там зосереджено 80 % всього процесу формування робітничого потенціалу.
Тож прислухаємось до суспільства, роботодавців, фахівців.
 

НЕВИГОЛОШЕНИЙ ВИСТУП ЧЛЕНА ПРЕЗИДІЇ ВАПП, ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ АСОЦІАЦІЇ НЕСЕНА М.Г.

Шановні народні депутати, колеги!

Сьогодні професійна освіта перебуває в очікуванні нового законодавства. Робота над ним тривала понад півтора роки. Залишився лише один крок – внести для розгляду проект Закону про професійну освіту, реєстраційний номер №3231 від 11.11.2015р. (доопрацьований) до сесійної зали Верховної Ради України. Проте саме цей крок чомусь став найдовшим.
У новій редакції проекту Закону про освіту суттєво звужуються норми щодо чинної системи професійно-технічної освіти, які закріплені  Законом України «Про професійно-технічну освіту», зокрема щодо функціонування ПТНЗ третього атестаційного рівня (вищих професійних училищ та центрів професійно-технічної освіти), які здійснюють підготовку фахівців і за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст».
Уже більше року Управління ліцензування, акредитації та нострифікації МОН України припинило проводити ліцензійну експертизу та видавати ліцензії на підготовку «молодших спеціалістів», мотивуючи тим, що відповідно до Закону України «Про вищу освіту» освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» у системі вищої освіти відсутній, також відсутні Положення і ліцензійні умови надання освітніх послуг на рівні освітньо-кваліфікаційного (освітньо-професійного рівня) «молодший спеціаліст» у системі професійної освіти.
Понад 15 років ця процедура здійснювалася і діяла ефективно.
Реформи мають передбачати якісні зміни і нарощувати позитивні надбання попередніх років в роботі ПТНЗ, у тому числі і третього атестаційного рівня, а не відкидати їх у минулі часи (на рівень 1990 року), та фактично паралізувати їх роботу.
Нині діючі Закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту» не містять визначення «регіональне замовлення», у них законодавчо затверджено норму формування контингенту професійно-технічних навчальних закладів за державним замовленням.
Держава відмовляє системі ПТО і не доводить до ПТНЗ обсяги державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів на 2016 рік, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування міст обласного значення, обласних центрів, областей мають розміщувати всупереч чинному законодавству регіональне замовлення на підготовку кваліфікованих кадрів у закладах професійно-технічної освіти.
Нині на місцях, як і в цілому по країні, відсутній моніторинг перспективних потреб ринку праці, але ж професійна освіта - це формування робітничого потенціалу, економічна складова розвитку й інноваційної привабливості регіону.  У багатьох регіонах нашої країни ці замовлення стають «містечковими».
Замовляють по 5-10 майбутніх робітників чи молодших спеціалістів з певних професій та спеціальностей. Якщо це дійсно так потрібно і економічно вигідно, то слід вносити зміни до  чинного законодавства щодо наповнюваності навчальних та навчально-виробничих груп; щодо типового штатного розпису ПТНЗ – кількості майстрів виробничого навчання на певну кількість учнів.
Всупереч діючим Законам України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту» щодо права дітей на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до своїх здібностей, покликань, інтересів і нахилів висуваються вимоги до ПТНЗ щодо неприйняття на навчання дітей з інших міст, сіл, областей.
Дане питання має бути вирішено негайно, адже це - доля дітей, а також важливий чинник забезпечення ринку праці кваліфікованими фахівцями необхідних професій та спеціальностей.
Адже ні для кого не є секретом, що значна частина контингенту для навчання за гостродефіцитними на ринку праці, але не популярними у абітурієнтів, професіями формується з числа вихідців з інших регіонів.
Президія ВАПП - за реформування системи професійно-технічної освіти, за децентралізацію управління, за фінансування ПТНЗ з різних джерел, за створення закладів нового типу, за прозорість і відкритість прийняття управлінських рішень, за забезпечення принципу доступності професійної освіти для всіх груп населення, за збереження загальноосвітньої підготовки у закладах професійної освіти.
Ми підтримуємо ідею створення в Україні нової єдиної системи професійної освіти, яка поєднала б потенційні можливості ПТНЗ і ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації в рамках єдиного Закону України «Про професійну освіту». Просимо вашої підтримки. Лише спільними зусиллями зробимо вагомий внесок у відродження економіки та національної безпеки держави.

 

Матеріал взятo з сайту ВАПП

07.06.2016
Квітень
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      
Національна дитяча гаряча лінія
Національна гаряча лінія
^ Вгору ^