А починалося все так ...

Ще не відгриміли залпи Великої Вітчизняної війни, а на звільненій від ворога території України почалося відновлення зруйнованого господарства. У селищі Лісхімстрой продовжилося будівництво хімічного комбінату, перерване війною.

У 1944 році на базі комбінату "Лісхімстрой" була утворена школа фабрично-заводського навчання № 43 будівельного профілю для того, щоб забезпечити робочими кадрами комбінат і нове місто. У жовтні того ж року перші 164 випускника прийшли на будівельні майданчики міста. Це були каменярі, малярі, столяри, покрівельники.

З 1960 року вона буде називатися ПТУ № 24.

Ось з пожовклих від часу світлин дивляться хлопчики й дівчатка 50-х років, майбутні будівельники нашого міста. Серед них молодий, красивий, у військовій гімнастерці, перший директор училища Микола Іванович Какацій. Це саме він організовував училище в тяжкі воєнні роки, збирав педагогічний колектив, створював навчально-матеріальну базу, піклувався про те, щоб підлітки, сьорбнули поневірянь війни, які втратили батьків, ставали на ноги, отримували гарну робочу професію.

Михайло Григорович Кравченко - муляр - монтажник. Випускник 1947 року.

Був направлений в комбінат "Лісхімпромстрой", працював в ДСК до виходу на заслужений відпочинок у 1989 році. За працю неодноразово був нагороджений урядовими нагородами.

Випускник училища Леонід Дмитрович Гайворонський - бригадир монтажників Сєвєродонецького ДСК. Кавалер ордена Знак Пошани. Його бригадою побудовані всі житлові будинки 75 - 81 кварталів міста Сєвєродонецька.

Подивіться на старі фотографії, і ви отримаєте уявлення про те, як вчилися, працювали і відпочивали ваші однолітки в минулому сторіччі. Все менше перших випускників приходить на святкування ювілеїв училища. Але результат їх роботи - величезний хімкомбінат і прекрасне місто!