Приборкувачка вогню, й не тільки...

Ровесниця незалежності України, висока довгокоса красуня Саша Ворошилова в шкільні роки мріяла стати телезіркою. І навіть вступила в Луганський вуз на телефакультет. Ніхто цьому й не дивувався — з її інтелектом, товариськістю, поетичними здібностями, витонченою артистичністю, набутою в колективі бального танцю!.. Мама, звичайно, пораділа разом із дочкою, але зітхнула: «Не по наших це грошах». І дівчина розсудила так: домогтися успіху можна й поза телеекраном.

Характер у Саші максималістський, рішучий. Якщо вже освоювати справу — то справжню, щоб у твоїх руках вона горіла. Дівчина й узяла пальник — зварювальний.

— Зізнаюся, своїм вибором ця абітурієнтка нас здивувала, — каже директор Сєверодонецького вищого профучилища Юрій Кіндратович Кузьмінов. — На кого дівчата хочуть у нас вчитися? На оператора-програміста, бухгалтера, техніка-будівельника... А от на електрогазозварника наважилася одна Олександра. І тут не бажання бути оригінальною, а прагнення випробувати, виявити себе.

Раніше училище було аж ніяк не першим серед восьми ПТУ міста. Зараз же воно — регіональний методичний центр. І слово «бурса» зникло з лексикону. Для Саші Ворошилової профучилище стало справжньою альма-матер. Понад те, вона й сама тепер майстер, та ще й який! Учить хлопців професійної майстерності.

І спалахнула іскра

Звичайно, коли майбутні зварники з її групи довідалися, що разом із ними вчитиметься дівчина, то вдосталь покепкували. Але незабаром Саша стала перемагати в конкурсах професійної майстерності: підбере волосся, насуне маску й такий шов зробить — замилуєшся.

Подруги теж згодом стали їй заздрити: «У тебе стільки лицарів — захисників!» Але свого лицаря вона знайшла не тут, а на Сєверодонецькому об’єднанні «Азот», де більшість студентів проходять виробничу практику. Саші сказали: «Тебе вчитиме наш ас. Не дивися, що він усього на три роки старший, — з будь-якими складнощами впорається».

Коли ас, приборкавши фонтан іскор, відкинув своє лицарське (чи пак зварювальне) «забрало», спалахнула інша іскра — кохання.

Антон (до того, як стати інженером і перейти в провідний цех «Азоту») встиг передати підопічній багато секретів робочої майстерності. Потім Олександра вступила в індустріально-педагогічний технікум, а нині за тією само вогняною спеціальністю заочно вчиться в інституті й викладає в рідному училищі. А ще молода родина будує собі дім у передмісті.

Справа майстра

А як ставляться до Саші нинішні її учні? Спочатку, коли вступали у ВПУ й дізнавалися, хто в них буде майстром, прямо скажемо, — тетеріли. Але починалися заняття — і все ставало на свої місця. Олександрі Євгенівні вистачає й терпіння, і вимогливості. Це відзначають і батьки її підопічних.

На одному із занять неуважний студент переплутав вентилі. Газ пішов не туди, куди слід, і бахнуло досить сильно. Хлопці миттю вилетіли з класу. А Олександра Євгенівна залишилася — і ввела систему в норму. Ну який хлопець після цього підведе свого майстра?! Недаремно їхня група — одна із кращих в училищі за всіма показниками.

Поза конкурсом

А ще в Саші відмінне почуття гумору, що теж допомагає педагогу. Ми розмовляли під час її чергування по училищу, і тут треба було зустріти солідного товариша з міськвиконкому, що відає роботою з молоддю.

— Прийшов відбирати кандидаток для міського конкурсу краси, — повідомив він. І, усміхнувшись Саші, додав: — Вам, ясна річ, і приз гарантовано, і телезйомки, і феєрверки.

— А в мене всі призи тут, — відповіла Олександра, показавши на свою майстерню. — Загляньте: там феєрверки потужніші за телевізійні.

На жаль, через неспокійну ситуацію конкурс красунь перенесли на осінь.

— Ми всі сподіваємося, що на той час у нас настане мир, — каже Олександра Ворошилова. — Адже зварювальний пальник у руках і хлопця, і дівчини має куди кращий вигляд, аніж автомат Калашникова. Тепер, після обстрілів, відновлювати на Донбасі доведеться чимало. Двері нашого училища завжди відкриті — ми готові навчити молодих людей робочої майстерності.

Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ, заслужений журналіст України.
Голос України 18 червня 2015 року №107(6111)