"Своє місто будуємо самі" Для будівництва флагмана Української хімії та міста потрібні механізатори!

На 60-ті і початок 70-х припадає пік розвитку і остаточного становлення нашого міста. Дійсність набагато випереджала всі плани. У самому розпалі було створення другої черги хімічного комбінату. Завдяки потужної індустріальної будівельної бази в місті щорічно зростали десятки нових житлових будинків, все нові і нові культурно-освітні заклади, спортивні зали, навчальні заклади.

У 1953 році було прийнято рішення про відкриття в Сєвєродонецьку нового ремісничого училища № 2 (знаходилося в будівлі РУ за адресою: пр.Радянський, 22). У 1956 р. воно стало професійно-технічним училищем № 23 та переїхало у свій будинок по вул. Горького, 2.

Директором був призначений Петро Семенович Мащенко (1912 - 1997), заслужений вчитель України, кавалер орденів Трудового Червоного Прапора та Знака Пошани.

Училище він створював, як кажуть, з нуля. Майстри, викладачі, учні на чолі з директором після занять робили столярні роботи, кам'яну кладку, обладнали і прикрашали кабінети. У цьому Петро Семенович бачив педагогічний сенс: до створеного своїми руками ставишся дбайливо. Строгий був директор, вимогливий, у всьому домагався порядку, але працювати любив з гарним настроєм, з жартами, з посмішкою.

У перші роки існування училище готувало кваліфікованих робітників: електромонтерів, слюсарів з ремонту та монтажу будматеріалів, столярів-меблярів, мулярів-монтажників крупноблочного будівництва, штукатурів-склярів і ін.

До початку 1956 року трест "Лісхімстрой" мав на озброєнні 33 екскаватора, 64 різних крана, 63 баштових крана і багато інших машин і механізмів. Активно працювали й інші будівельні організації.

З 1957 року ПТУ № 23 розпочинає готувати кадри механізаторів: машиністів автомобільних, гусеничних, пневмоколісних, баштових, мостових кранів, машиністів бульдозерів, скреперів, грейдерів, екскаваторів.

З ростом будівництва росло училище. З кожним роком збільшувався контингент учнів та випуск фахівців високої кваліфікації: у 1955 році було 180 випускників, у 1977 - 785.

Очолюване П. С. Мащенко училище славилося в області, неодноразово нагороджувався почесними грамотами, цінними подарунками. У 1972 році за успіхи в навчально-виховній роботі училище, єдине в Україні, нагороджено Почесним ювілейним знаком.

У фонді музею історії училища чимало матеріалів про те, як навчалися і працювали ваші однолітки у 60-ті, 70-ті роки.

Важко перелічити всі будівництва, на яких працювали випускники училища: в Сєвєродонецьку, в Луганській області, в Україні, по всьому Радянському Союзу!

Випускників - десятки тисяч! Ось лише про деякі з них:

Орденом Трудової Слави нагороджені В. С. Калашник - машиніст екскаватора, І. С. Семейка - машиніст гусеничного крана.

Медаллю "За доблесну працю" нагороджені В. І. Семічаловська - машиніст баштового крана, І. Я. Рубан - майстер дільниці стрілових кранів Управління механізації.

Микола Петрович Денищенко - в 1963 році закінчив училище з відзнакою, до відходу на пенсію в 2005 році працював машиністом бульдозера.

За працю був нагороджений орденом "Знак Пошани".

Антоніна Василівна Ступаченко (Кравченко) - випускниця 1958 року. Машиніст баштових кранів. Спрямована в комбінат "Лісхімпромстрой", працювала в Управлінні механізації до 1993 року.