Навіщо потрібна передплата?

Навіщо вчителеві передплата?

Справді, навіщо?

На ринку більше немає дефіциту методики.

Учитель може придбати конспекти уроків зі свого предмета в декількох варіантах від різних видавництв, може скачати уроки з Інтернету і спокійно почуватися протягом десь так років із п'ять, доки програму знову не змінять.

На ринку більше немає дефіциту інформації.

Новини та нормативні документи вчитель може безперешкодно читати на сайті МОНУ. Навіть з першими освітянами країни він може зафрендити у facebook і ставити їм особисто запитання.

На ринку більше немає дефіциту ресурсів для професійного зростання.

На сьогодні онлайн- і офлайн-курсів та семінарів, пропонованих різними платформами, набагато більше, ніж може опанувати одна людина за все своє життя.

Тож хіба на тлі цих можливостей паперовий журнал не виглядає так само архаїчно, як, скажімо, рахівниця на столі у сучасного бухгалтера?

Проте передплата продовжує жити, і десятки тисяч педагогів продовжують передплачувати.

Що це? Данина традиції? Чи, може, щось ще?

Ось кілька аргументів на користь передплати, які нам вдалося вивести.

1. «Більше» не означає «краще». Ви купуєте нові ідеї та інструменти, а не тексти-суфлери

Ринок методичної літератури на сьогодні і справді надлишковий, і посібників для проведення уроку та допоміжних матеріалів до уроку на ринку більш ніж достатньо. Тільки потреба в таких матеріалах у вчителя знижується пропорційно до того, як збільшується пропозиція. У чому тут справа?

Матеріали мають властивість накопичуватися. Вони накопичуються кількісно, але якісно не вдосконалюються.

Однаковий шаблон: мета — хід уроку — слово вчителя — 1-2-3 види роботи — домашнє завдання. Скільки таких однотипних варіантів уроку з однієї теми необхідно мати?

Чи, може, варто оновити кілька завдань, прикладів до лекції, матеріалів до етапу Мотивація, увести нові прийоми роботи, щоб той самий, банальний урок почав вигравати новими фарбами?

Немає дефіциту в шаблонах уроків, але, як і раніше, бракує ідей, фішок, цікавих прийомів. Журнал пропонує для вчителя ідеї та інстру¬менти в місткій, лаконічній упаковці (короткий формат цьому сприяє). Саме ідеї є цінністю — іноді більшою мірою, ніж розписаний «від» і «до», алгоритмізований урок.

2. Ви купуєте якість і додатковий час

Інтернет – невичерпне джерело інформації? Так. Питання тільки, скільки часу знадобиться на пошук і відбір цієї інформації, у тому, чи відповідає вона вашим потребам.

Ви знайшли урок з теми... Якого року цей матеріал, під яку програму його розроблено, наскільки він цікавий, оригінальний, наскільки він грамотний з методичної точки зору?

Після першого етапу ознайомлення з Інтернетом, після сп'яніння від надмірної кількості інформації й легкості доступу до неї настає етап насичення, втоми.

Надлишок пропозиції породжує проблему вибору.

Професійний журнал пропонує вчителеві матеріали — відібрані, якісні, сучасні, перевірені на відповідність до програм і вимог оригінальності, новизни, методичної грамотності, предметної цінності, практичності. Вони пропущені через редакторський фільтр, відкориговані й подані читачеві в належному вигляді. Той, хто запропонував вам ці матеріали, уже взяв на себе відповідальність за їхню якість.

3. Ви накопичуєте професійну майстерність.

Що головне в тренуваннях?

Правильно, регулярність. Саме регулярність є унікальною перевагою професійної преси.

Уявіть себе ледачим читачем. Щомісяця ви отримуєте журнал, щомісяця ви його хоча б переглядаєте, і ця інформація так чи інакше закріплюється у вашій підсвідомості; Хай там як, але ви навчаєтеся, ви накопичуєте інформацію, ви — у тонусі. Добре, якщо ще й застосовуєте її, — у такому випадку ККД від здобутої інформації збільшується в рази.

Перестати передплачувати — це все одно, що покинути тренування. Вам здається, що ви нічого не втратили, матеріалів у вас достатньо. Так, матеріалів достатньо, але процес навчання й розвитку зупинився. Ви переробляєте старі ресурси, ваш мозок не працює над засвоєнням нової інформації, ваш арсенал професійних інструментів (засобів, прийомів) не оновлюється і поступово застаріває.

По суті, неважливо, як ви навчаєтеся. Самостійно чи в супроводі, індивідуально або в групі, за допомогою відео, Інтернету, курсів або звичних паперових посібників. Важливо, щоб процес навчання був безперервним, бажа¬но — системним, цілеспрямованим (на досягнення конкретної мети, на оволодіння конкретними навичками або спеціальністю). Що найважче в цій справі? Підтримувати процес постійно. І тут журнал стає вашим індивідуальним тренером. Він підтримує ваше прагнення професійного зростання, допомагає, напучує, провокує, не даючи рутині й лінощам притлумити ваш пізнавальний імпульс.

Серед усіх звичок, набутих нами за роки життя, звичка передплачувати — найкорисніша й найпродуктивніша.

Передплачуйте, навчайтеся, розвивайтеся і будьте в тонусі!

З повагою Інна Гришина, директор ВГ «Основа»