Виступ голови асоціації працівників професійно-технічної освіти Луганської області на Всеукраїнській нараді з проблем та ризиків функціонунвання системи професійно-технічної освіти в контексті прийняття Закона України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"

Асоціація працівників професійно-технічної освіти Луганської області вважає Рішення Кабінету Міністрів про передачу фінансування системи ПТО на місцеві бюджети передчасним та необґрунтованим, оскільки не був проведений розрахунок соціальної, економічної та демографічної результативності. На сьогоднішній день центральна влада просто знімає з себе всю соціальну відповідальність, передає її на місця, не забезпечивши органи самоврядування механізмами та інструментами заробляння грошей.

Не секрет, що значна частина учнів ПТУ - це діти з малозабезпечених сімей, з розумовими та фізичними вадами, сироти. Їх соціальний захист вимагає серйозних бюджетних асигнувань. І складеться ситуація, коли окремі регіони дійсно будуть мати доходи і відповідно витрати на гуманітарну сферу. Але інші регіони не матимуть нічого. І тоді найраціональнішим способом утримання мережі ПТУ стане їх .... ліквідація. Це вдарить по найбільш уразливим верствам молоді, позбавить їх єдиної можливості соціальної адаптації у суспільстві, призведе до зростання безробіття та дитячої злочинності. Також для нас незрозумілим залишається факт, що в 2016 році фінансування ВНЗ I, II рівнів акредитації буде здійснюватися з центрального бюджету. Адже на державному рівні існує проблема працевлаштування саме випускників ВНЗ, тоді як працевлаштування випускників ПТУ складає 80%.

Нинішня економічна ситуація на Донбасі не дає можливості провести моніторинг потреби регіону в кваліфікованих кадрах. Більшість підприємств не працюють, або перебувають на межі виживання. Тобто, у потенційних роботодавців відсутня мотивація до підготовки кваліфікованих робітників. Сумна доля багатьох професій вирішена. У свою чергу, з системи ПТО підуть досвідчені педагоги і наставники, що призведе до її руйнування (згадаймо повчальну історію з дитячими дошкільними закладами). Болючим питанням залишається збереження майна ПТУ, яке відтворити заново практично не можливо.

Крім того, в училищах міст також навчаються діти довколишніх сіл і селищ, а фінансувати їх навчання повинні міські платники податків. Виникає питання, чи в змозі бюджет міста фінансувати ПТУ, якщо 40% учнів є мешканцями інших районів? Відповідь очевидна. З іншого боку, випускникам сільських шкіл перекривається доступ до отримання повної середньої та професійної освіти.

Всі ми чітко розуміємо, що утримання малокомплектних училищ економічно недоцільно. Безумовно, кращий вихід з такої ситуації - створення в області декількох профільних центрів (аграрний, будівельний, сфери послуг і т.д.), де буде отримувати кваліфікацію молодь з усіх селищ, районів та міст області. Але якщо пристосовувати систему до регіональних потреб з урахуванням місцевих демографічних та соціально-економічних тенденцій, виникає питання, якщо об'єднати кілька жебраків - хіба вони стануть від цього багатшими.

Тому, в умовах економічної нестабільності передача закладів ПТО у комунальну власність можлива лише при збереженні державних субвенцій на їх утримання і розвиток. Досвід зарубіжних країн показує, що освіта – обов’язок держави. А у випадку професійно-технічної доречні слова Отто фон Бісмарка: «Той, хто економить на школах, будуватиме тюрми».

Голова асоціації працівників
професійно-технічної освіти
Луганської області
Ю. К. Кузьмінов