Життя, гідне поваги!

Іван Олександрович Дубовський. Цього підтягнутого енергійного чоловіка знають всі працівники та учні Державного Навчального Закладу «Сєвєродонецьке ВПУ». Зовні ніколи не скажеш, що нещодавно йому виповнилося 87 років. Ось він у ладній військовій формі з безліччю нагород на грудях приймає участь в урочистих заходах, ділиться спогадами про те, що довелося пережити. А довелося пережити чимало! В 1943 сімнадцятирічним хлопчиною пішов на війну, пройшов з боями всю Україну і пів-Європи, відчув гіркоту втрат і радість перемог. Ратний подвиг Івана Олександровича був відзначений Орденом Вітчизняної війни, медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною».

Для сержанта І. О. Дубовського війна в травні 45-го не закінчилася. Його бойовий шлях продовжився на території Китаю та Кореї, а потім ще довгі роки Іван Олександрович служив у лавах ВПС країни. До бойових нагород додалися медалі «За бездоганну службу» I та II ступеня.

У жовтні 1976 року звільнений в запас старшина прийшов на роботу в ПТУ № 24, нині ДНЗ «Сєвєродонецьке ВПУ», де без малого 40 років працював слюсарем по ремонту обладнання, інструментальником. В училищі всі знають: у Івана Олександровича золоті руки, він ніколи не відмовить у допомозі, якщо потрібно щось полагодити, відремонтувати.

І особистим щастям доля не обділила. З дружиною Зінаїдою Іванівною золоте весілля відзначили і діамантове. Більше 60-ти років живуть душа в душу. Сина і дочку виростили, онуків, тепер вже й правнуків допомагають виховувати.

Просте життя скромної людини, наповнене любов'ю, повагою, затишком, спокоєм. Завжди Іван Олександрович був там, де потрібно, робив те, що було необхідно, і робив завжди відмінно. Своїм ставленням до обов'язків він подає приклад молодим колегам. Виступаючи перед учнями зі спогадами про війну, про подвиги його бойових товаришів, передає пам'ять не одному поколінню молодих людей.

Проводжаючи Івана Олександровича на заслужений відпочинок, колектив училища сподівається, що зв'язок не перерветься, як і раніше, ми будемо бачити його виступаючим перед учнями. «Не стареют душой ветераны», - це саме про нього, старшину запасу, ветерана війни і праці, Івана Олександровича Дубовського.