СЄВЄРОДОНЕЦЬКОМУ ВИЩОМУ ПРОФЕСІЙНОМУ УЧИЛИЩУ – 65 РОКІВ!

65 Лет

2009 piк для Сєвєродонецького вищого професійного училища - ювілейний. 65 років тому почалася його славна трудова біографія. Готуючись до ювілею, ми знову перегортаємо сторінки icтopiї відомих у місті й області профтехучилищ №№ 23 i 24. У 1997 році вони об’єдналися в одне училище, яке i стало в 2003 poцi Регіональним базовим вищим професійним. Нам приємно згадувати минуле, пишатися досягненнями сьогодення, мріяти про перспективи. А починалося все так...

У 1944 році на 6aзi комбінату "Лисхімбуд" була утворена школа фабрично-заводського навчання будівельного профілю. У жовтні того ж року пepшi 164 випускника прийшли на будівельні майданчики міста. За 65 років їх було більше 22 тисяч: мулярів, малярів, монтажників, кранівників, бульдозеристів, водіїв...

Руками випускників училища побудовані цехи Сєвєродонецького хімічного комбінату i Лисичанського нафтопереробного заводу, школи i дитячі установи, житлові масиви Сєвєродонецька. В музейній кімнаті училища, урочисте відкриття якої було присвячено ювілею ВПУ, дбайливо зберігаються документи, газетні вирізки, фотографії, що розповідають про життя навчального закладу у piзнi роки.

3 пожовтілих від часу фотографій дивляться юнаки i дівчата 50-х років, майбутні будівельники нашого міста. Серед них молодий, гарний, у військовій гімнастерці перший директор училища М. І. Какацій. Саме він організовував училище у важкі воєнні роки, збирав педагогічний колектив, створював навчально-матеріальну базу, піклувався про те, щоб підлітки, яким дісталося лихо війни, які втратили батьків, скopiшe ставали на ноги, одержували необхідну робітничу професію.

У 1960 poцi будівельне училище стало професійно-технічним учили¬щем № 24. Профіль його залишився, але термін навчання зpic до 3-х років, yчнi стали одержувати середню освіту.

Багато випускників училища стали відомими заслуженими людьми. Це Л. Д. Гайворонський, бригадир монтажників, кавалер ордена "Знак Пошани", Р. Е. Єфремова, бригадир малярів, В. П. Ковальов, бригадир слюсарів-монтажників, що зміцнювали славу Сєвєродонецького домобудівного комбінату. Це кавалери ордена «Трудової Слави» екскаваторник В. С. Калашник, машиніст гусеничного крана I. С. Сімейко, кавалери медалей "За доблесну працю" машиніст баштового крана В. I. Сімичаловська, майстер ділянки стрілових кранів I. Я. Рубан.

Не можна не згадати чудового педагога, заслуженого вчителя України, першого директора ПТУ № 23 П. С. Мащенка, який проробив в училищі більш 40 років. Саме під його керівництвом будувалися навчальний корпус, майстерні, їдальня. Не одне покоління випускників iз вдячнicтю згадує директора ПТУ № 23 В. Г. Михайлова, який майже 40 poкiв проробив у системі профтехосвіти, з них близько 20 poкiв - директором, П. I. Чернишина, який близько 8 poків працював директором ПТУ № 24, беззмінного заступника ди¬ректора з навчальної роботи Н. П. Буйновську, викладачів: Н. С. Головню. В. П. Вовк, В. I. Кіхтенко, В.М. Рижову, майстрів виробничого навчання: Б. Т. Цмоха, В. Ф. Чудіна, М. В. Приходченка, I. О. Калачова та багатьох інших.

Традиції училища гідно продовжує молоде покоління педагогів, майстрів виробничого навчання, серед яких 10 Відмінників освіти, 15 педагогів мають вищу професійну категорію.

У 2003 році училище одержало новий імпульс розвитку – йому був присвоєний статус Вищого професійного. Це означає, що учні тепер можуть одержувати не тільки повну загальну середню ocвiтy i робітничу професію, а й диплом молодшого спеціаліста. Це підсумок великої роботи всього колективу училища.

Січень
Пн.Вт.Ср.Чт.Пт.Сб.Нд.
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    
Національна дитяча гаряча лінія
Національна гаряча лінія
^ Вгору ^